Боятися – нормально. Це базова функція психіки, яка відіграє ключову роль у виживанні. Людям властиво боятися не тільки диких звірів чи небезпечних обставин, а й різноманітних змін, адже наша психіка понад усе прагне стабільності. Це також є причиною, через яку багато хто не може наважитися перейти на українську чи бодай виїхати з небезпечного регіону. Інколи зміни страшніші за жахливу реальність.
У психології страх поділяють на два типи: природні та соціальні. Соціальні страхи – це страхи, пов’язані із життям у суспільстві. Соромливість, зокрема, є одним із різновидів соціальних страхів. В контексті мовного питання люди часто соромляться саме через неідеальність вимови або часті помилки.
«Близькою до цього страху є боязнь засудження з боку тих, що оточують, де на перший план в свідомості людини виходить не кінцевий результат його діяльності, а реакція найближчого соціального оточення»
– пише кандидат психологічних наук, доцент Юрій Александров.
Саме неприємні коментарі та небажані оцінки близьких особливо сильно демотивують тих, хто намагається відмовитися від російської у всіх напрямках життя. Щоб цього уникнути, найкраще працювати із психотерапевтом. Але й без залучення фахівця, можливо навчитися помилятися без страху засудження. Один з виходів – знайти підтримуюче середовище, в якому можна робити помилки й де ніхто не засудить за це. Розмовні гуртки у «Теревениці» – саме такі.
